Поради для батьків та вчителів щодо захисту дітей при надзвичайних ситуаціях

Як допомогти дитині в умовах стресу

Насамперед важливо розпізнати стрес, ось деякі його можливі ознаки:

• надмірне хвилювання, неспокій
• пригніченість, засмученість
• замкнутість 
• зниження концентрації уваги, запам’ятовування чи успішності в цілому
• надмірна настороженість, полохливість
• підвищена дратівливість або агресивність 
• відстороненість від однокласників, друзів
• уникнення певних людей чи ситуацій
• частий головний біль або біль у животі
• зміни апетиту чи харчових звичок
• часті розповіді про подію, яка трапилась, іноді в деталях

Як допомогти дитині впоратися зі стресом:

1) Нагадуйте дітям, як школа дбає про їхню безпеку та які заходи вжиті для зменшення ризиків, а також чому тут можна відчувати себе захищеним.

2) Дотримуйтеся плану роботи в класі. Так дитина знатиме, що повертається до звичного шкільного життя, і це допоможе їй відчути певну стабільність.

3) Зосереджуйте увагу дитини на її сильних сторонах. Допоможіть дітям відчути, на що вони здатні, – це додасть їм сили та впевненості.

4) Якщо ознаки стресу проявляються систематично, поговоріть про це з батьками дитини. Порекомендуйте звернутися до фахівця із психічного здоров’я.

5) Бережіть себе та не забувайте звертатися за психологічною підтримкою, якщо відчуватимете у цьому потребу.

Як налаштувати дитину спуститися в укриття під час повітряної тривоги

Сигнал повітряної тривоги може викликати у дитини розгубленість або навіть відчуття паніки і стресу. 

1) Заздалегідь проведіть «репетицію», як ви йтимете до укриття. Поясніть дітям, що перехід до сховища – це обов’язкова умова для їхньої безпеки.

Чим більш організованим буде маршрут до безпечного місця, тим менше стресу зазнає дитина. Уникайте штовханини і паніки, зайві розмови заважатимуть дітям швидко переміститися до сховища.

2) Обговоріть з дітьми правила поведінки: в укритті потрібно спокійно зайняти місця, не бігати і не кричати.

3) Якщо дитина відмовляється йти в укриття, може допомогти дзвінок батькам і розмова з ними.

4) Будьте добрим прикладом для учнів – спокійними та турботливими.

Батьки мають заздалегідь пояснити дитині, що у школі під час повітряної тривоги потрібно діяти згідно з правилами і вказівками вчителя. 

Як допомогти дитині у тривожній ситуації

Діти дуже чітко відчувають тривогу, паніку та страх своїх батьків. Щоб мінімізувати негативний вплив на психіку дітей, у Міністерстві охорони здоров’я України пропонують дотримуватися таких рекомендацій:

1. Говоріть із дитиною про те, що вона відчуває, обговорюйте емоції.Поясніть, що страх перед невідомим – це нормально. Можна спілкуватися різними способами: вербально, малюнками або ж в ігровій формі.
2. Будьте поруч.Дитина має відчувати вашу підтримку. В ситуації, коли вас охоплює паніка, згадайте, що поруч – дитина, яка просто не розуміє, що відбувається. Намагайтеся опанувати себе.
3. Обговоріть разом можливий план дій.Роз’ясніть, як діяти в тій чи іншій ситуації, складіть план. Поясніть, чому важливо дотримуватися ваших рекомендацій («Так ми будемо у безпеці», «Так я буду спокійним/ою за тебе»).
4. Зробіть щось разом.Спробуйте почитати чи послухати книги з дитиною, помалювати, поспівати – у спільній діяльності дитина відчуватиме вашу підтримку.
5. Контролюйте себе.Основна допомога дитині – ваш самоконтроль. Коли ви здатні критично мислити, оцінювати ситуацію та вгамовувати паніку.

Важливо! У дитини має бути своя «тривожна валізка». Покладіть всередину інформацію зі своїми контактами, а також занотовані медичні дані: про групу крові, можливі алергічні реакції та медичні стани дитини. Підпишіть одяг, в якому буде малюк.

 

Як підтримати дитину в дорозі

Вимушений переїзд через бойові дії – стрес для дорослих, а для дітей і поготів. Щоб допомогти найменшим членам родини перенести примусове переміщення, експерти ЮНІСЕФ в Україні радять:

1. Розказати дитині про дорогу та причину поїздки.Якщо можна, проговоріть, куди ви їдете та чому, навіть якщо ви самі ще точно не знаєте. Наприклад: «Ми їдемо шукати укриття і місце, де буде безпечніше». Говоріть про напрямок руху, міста, які проїжджаєте, – це допоможе дитині відчути, що ситуація має визначеність та управління.
2. Надайте відчуття безпеки та зв’язаності.Запропонуйте взяти в дорогу улюблену іграшку, річ, предмет. Це може відволікти дитину, і до того ж, улюблені речі надають відчуття зв’язку з домом. Дитина може обійняти іграшку, коли їй страшно або сумно – це допоможе їй заспокоїтись.
3. Проговоріть правила поведінки в дорозі – це важливо з погляду безпеки.Наприклад, що коли ви зупинятиметеся на блокпостах, потрібно поводитися тихо, не визирати з вікон і у жодному разі не виходити з транспорту.
4. Спостерігайте за станом дитини та реагуйте на її потреби.Важливо час від часу запитувати, чи хоче дитина їсти, пити, в туалет. Щоб перевірити реакцію дитини та підтримувати з нею контакт у дорозі, ви можете придумати кодове слово для своєрідної «переклички» (наприклад, з малюками: «Я тобі буду казати «Ту-Ту», а ти відповідай мені «Ш-ш-ш»).
5. Стабілізуйте емоційний стан. Допомогти дитині впоратися з емоційною напругою можна звуками та через тіло. Наприклад, якщо вона злиться, то може витягнути руки, стиснути кулачки, міцно заплющити очі, а потім розкрити долоні, струсити руки і відкрити очі (повторити декілька разів). Запропонуйте дитині погиркати, як звір, проспівати звук «Аааа» чи «Оооо».
6. Допомагайте дитині справлятися з втомою.Дорога виснажує, від довгого сидіння можуть заніміти кінцівки. Активізувати тіло допоможуть поплескування по тілу (це може робити і сама дитина, і доросла людина, яка поруч). Щоб переключити увагу дитини, запропонуйте їй пограти в ігри: позагадувати одне одному загадки, пограти в «Їстівне – не їстівне», в слова.
7. Дбайте про себе, адже турбота про себе – це турбота і про дитину.Слідкуйте за вашим диханням та потребами організму, намагайтеся так само давати собі перепочинок. Для зняття напруги та втоми можна, наприклад, масувати мочки вуха, пити воду повільними ковтками тощо.

Як подбати про дитину в укритті

1. Чесно і дуже короткими фразами відповідайте на питання дитини, навіть на найбільш тривожні. Поясніть, що зараз в Україні війна, але наша армія зупиняє усі сили ворога. Робіть акцент: «Наша армія дуже сильна».
2. Поясніть сигнали сирени: «Коли чуєш сирени, це означає, що наша армія поруч, вона виявила небезпеку і бореться з нею. І це означає, що про нашу безпеку дбають».
3. Запевняйте дитину, що зараз ви в безпеці. Які слова обрати? «Я – дорослий, я тебе захищу, я з тобою». «У нас є план, я знаю, що робити». «Дивись, скільки людей разом, і як наша армія нас захищає».
4. Не треба соромити за страх, дозволяйте виявляти будь-які емоції. Не порівнюйте з іншими, навпаки – бадьоріть: «Ти молодець, ти так гарно справляєшся». «Ти мій герой / ти моя героїня».
5. Переміщуючись в укриття, візьміть із собою іграшкучи іншу улюблену річ дитини. Ви можете стискати руку дитини, просити, щоб вона обійняла вас міцно-міцно.
6. Робіть з дитиною будь-які вправи, що задіюють тіло: вправи на розтягування, потягування та інші. Треба направляти рух дитини: стрибати в класики, стрибати можна сидячи на сідницях. Дати гру в телефоні.
7. Підлітки можуть дистанціюватися, уникати всього, сидіти в тік-тоці, не реагувати. Це – їхній спосіб впоратися з напругою. Варто дати їм якесь завдання і можливість проявити емоції.
8. Важливо разом співати і надати дитині можливість – в малюванні, ліпленні, складанні конструктора – трансформувати свій страх і напругу.
9. Запропонуйте уявити себе, сім’ю, місто, країну під веселкою – під захисним куполом. Малювати, створювати уявні та зроблені з підручних матеріалів захищені простори.
10. Якщо дитина бліда, розгойдується, не реагує на контакт– розітріть вуха, мочки вух, дайте шоколад і солодкий чорний чай, візьміть на руки, похитайте, почніть співати пісні, які вона пам’ятає. Звертайтеся на ім’я, говоріть: «Мама й тато поруч». Потім дайте тетріс на телефоні, пограти в дартс, або будь-яку іншу гру, пов’язану із просторовим сприйняттям.
11. «Ми обов’язково впораємось, ми дуже сильні».

* Поради дитячої сімейної психологині Світлани Ройз, створені спільно з Міністерством освіти і науки України

 

Як діяти, якщо дитина побачила щось шокуюче і налякана

Обличчя війни страшне. І, на жаль, у ці часи діти нарівні з дорослими переживають жахи війни і можуть стати свідками шокуючих ситуацій.

1. Не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх – природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю у дітей, проявляється на фізичному рівні – здригання, плаксивість, порушення сну і апетиту, нервові тіки, заїкання.
2. Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці – це допоможе зняти напругу.
3. Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов.
4. Обговорюйте з дитиною те, що вона побачила. Проговоріть за дитину те, що вона не може сформулювати сама: «Ти так сильно злякався, коли побачив…». Так ви допоможете їй випустити страх назовні. Як і будь-яка сильна емоція, яка залишається всередині, страх «тисне» на дитину, створює постійну напругу. А якщо випустити його назовні, як повітря з кульки, він втрачає свою силу.
5. Під час розмови з дитиною спробуйте створити безпечну і спокійну обстановку, обіймайте її, якщо вона не противиться. Говоріть повільно і неодмінно робіть паузи, щоб дитина мала час зрозуміти, а ви – тримати почуття під контролем.
6. Здебільшого однієї розмови недостатньо і доводиться повторювати багато разів різними словами, згадуючи подробиці того, що сталося. Це варто робити до моменту, поки ви не відчуєте, що страх дитини поступово зменшується. І головне – підтримуйте дитину кожного разу, коли вона згадує те, що трапилося і хоче поговорити про це («А пам’ятаєш, мамо, як я злякалася вибуху?»).
7. Розповідайте дитині про свої почуття і страхи: «Мені теж було страшно». Дозвольте собі і дитині боятися – не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися або в тому, що насправді все це не страшно.
8. Запропонуйте намалювати свій страх або те, що злякало, – це допоможе впоратися з емоціями. Дитина сама обере, у який спосіб це зробити. Деякі діти малюють або ліплять сцену, якої злякалися, з точністю до найдрібніших деталей. Деякі покривають листи чорною або червоною фарбою, до дірок черкають на папері ручкою. Не варто направляти дитину до якогось «правильного» шляху вираження або оцінювати художні достоїнства результату, адже основне – виплеснути назовні те, що гнітить дитину всередині.
9. Пам’ятайте, дитина не народжується з умінням керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання – допомогти дитині в цьому.

* Рекомендації психологині Наталі Акульшиної

Як допомогти дитині адаптуватися в тимчасовому житлі

• Дитині важливо сказати:«Ми робимо все можливе, щоби ти був у безпеці. Щоб ми були у безпеці. Наразі ми перебуваємо саме в такому місці. Зараз будемо знайомитися з нашим новим будинком. Він не схожий на той, у якому ми жили. Я не знаю, чи сподобається він нам. Але ми зможемо зробити його нашим».
• Поговоріть про тварин, у яких будинок завжди із собою.Це равлик, краб… Де б ця тварина не була – вона вдома.

«Уяви, що ти равлик – зроби «чік-чірік» – я в будиночку. Ми з тобою як равлики. Наш будинок завжди всередині (доторкніться до серця). А до іншого ми з тобою звикнемо. Люблю тебе! У нас обов’язково все буде добре, де б ми не були!»

• Я готова тебе вислухати.Дитині важливо відчувати опору. Перша опора – це дотик (частіше торкайтеся дитини). Друга – ваш погляд. Третя – голос.

Коли дитина тривожиться, вона може стати гіперактивною, тривожною, примхливою, млявою. Це нормальні реакції. Будь ласка, якщо дитина ниє, скаржиться, слухайте її не перебиваючи, не виправдовуючись, даючи можливість спертися на ваше терпіння та розуміння.

• У цей момент важливо, щоб ваш голос був стійким і впевненим.Реакції дитини можуть бути різними. Важливо бути готовими до того, що вона розплачеться і скаже, що не хоче залишатися в будинку – тут немає друзів та іграшок, до яких вона звикла. Підтримуйте її почуття.

«Мені теж дуже сумно, і мені так шкода, що з нами це трапилось. Якби я могла, я б усе зробила, щоби війна закінчилася і все було як і раніше. Дивись, який ти герой. Ти нам так допомагав. І був таким сміливим. Зараз нам важлива твоя допомога, щоби ми були в безпечному місці. Поки ми матимемо тимчасовий будинок. А потім ми повернемось до нас додому. Я тебе дуже люблю. І ми обов’язково впораємося».

• Запитуйте усе, що хочете знати.Якщо це можливо, спитайте: «Що б ти хотів взяти з дому до іншого будинку?»

На запитання дитини: «Ми тут назавжди?», важливо відповісти, що ви не знаєте наскільки. – «Доки не стане безпечно».

– Я не побачу моїх друзів?

– Я впевнена, що побачиш. І ми зможемо їм дзвонити та писати. А ще в тебе неодмінно з’являться нові. У тебе будуть і старі й нові друзі.

• Якщо батько дитини залишається, скажіть: «Ми їдемо з тобою вдвох, тато приєднається, як тільки зможе. Чи ми до нього повернемося. Тато робитиме все можливе, щоб скоріше бути з тобою. Бо ти його сонечко. І він тебе дуже любить. Наша любов буде з ним. А його – з нами».
• Запропонуйте встановити правила.

«Зараз дуже важливо, щоб ти нам у всьому допомагав. Ти робитимеш те, про що ми тебе просимо. Будеш поруч, нікуди не тікатимеш. Ні з ким чужим не підеш. Постараєшся не вередувати. Нам не завжди буде зручно на новому місці, але ми точно впораємося. Домовились? (важливо у цей момент потиснути дитині руку) Дякую! Я знала, що на тебе можна покластися».

8. Дайте дитині доручення, яке вона здужає.Наприклад, стежити за квітами, відповідати за іграшку, пити воду та вам нагадувати. Дитині важливо чути: «Дякую за те, що допомагаєш нам. Я бачу, як тобі складно, але ти справляєшся».
9. Якщо є щось, що ви робили регулярно, обов’язково це виконуйте.Читайте казку перед сном, співайте пісні, обійматеся, вимовляйте слова, які звичні для дитини, секретні слова вашої сім’ї. Це дасть малечі відчуття стабільності.

* На основі правил підтримки від дитячої сімейної психологині Світлани Ройз, розроблених разом з Міністерством освіти і науки України, та рекомендацій психологині Наталі Акульшиної.

Вправи та ігри, щоб допомогти дитині зняти стрес

Війна позначається на дітях інакше, ніж на дорослих. Перебування в укриттях, вимушений переїзд, втрата звичного середовища, друзів, іграшок – ці та інші фактори можуть викликати тривогу і стрес у дітей. Щоб допомогти їх позбутися, у Центрі громадського здоров’я МОЗ України поділилися низкою вправ на розслаблення для дітей.

Важливо! Знайдіть тихе місце. Пояснюйте правила гри зрозумілою й доступною для дитини мовою. Не обов’язково робити всі вправи одразу. Спостерігайте за дитиною, наскільки вона залучена, спробуйте ще раз згодом.

• Квітка та свічка

Уявіть, що у вас в одній руці приємно пахне квітка, а в іншій – запалена свічка. Повільно зробіть вдих через ніс й уявіть, що відчуваєте запах квітки. Повільно видихніть через рот, наче задуваєте свічку. Повторіть кілька разів.

 

 

• Лимони

Уявіть, ніби ви підходите до дерева та зриваєте два лимони, по одному в кожну руку. Сильно здавіть лимони, щоб вичавити сік – вичавлюйте, вичавлюйте, вичавлюйте! Киньте лимони на підлогу та розслабте руки. Потім повторюйте, доки соку не набереться на склянку лимонаду. Після останнього стискання та кидка струсіть руки, щоби розслабитися.

• Лінивий кіт

Уявіть, що ви лінивий кіт, який щойно прокинувся після приємного довгого сну. Широко позіхніть. Помурчіть: «мяу-мяу». Тепер витягніть руки, ноги та спину, як кіт, повільно потягніться і розслабтесь.

• Пір’їнка і статуя

Уявіть, ви пір’їнка, що літає в повітрі приблизно десять секунд. Раптом ви завмираєте й перетворюєтеся на статую. Не рухайтеся! Потім повільно розслабтеся, знову перетворюючись на пір’їнку, що літає в повітрі. Повторіть кілька разів. Закінчуйте гру пір’їнкою в розслабленому стані.

• М’яч для зняття стресу

Зробіть собі м’ячик для зняття стресу, наприклад, для цього можна наповнити повітряні кульки сухим горохом або рисом. Візьміть м’яч в руку (можете взяти два в обидві руки), стисніть м’яч і розслабте руку. Поекспериментуйте зі стисканням м’яча (змінюйте швидкість стискання, силу, тривалість).

• Черепаха

Уявіть, що ви черепаха, яка йде на повільну, розслаблену прогулянку. Уявіть, ніби раптово почався дощ. Щільно згорніться у калачик під панциром десь на 10 секунд. Уявіть, що знову вийшло сонце, тому можна вилазити з панциря та продовжувати прогулянку. Повторіть кілька разів. Завершуйте вправу прогулянкою, щоб тіло залишилося розслабленим.

Як діяти і куди повідомляти, якщо бачите дитину без дорослих

Переконайтесь, що дитина дійсно без супроводу. Можливо, дорослі просто кудись відійшли. Розпитайте людей поруч, чи не знають вони дитину, можливо, бачили поряд з нею дорослих. Не залишайте її саму!

Якщо дитина потребує медичної допомоги, терміново викличте швидку. Спробуйте допомогти самостійно, якщо маєте відповідні знання і навички, або попросіть це зробити людей, які поруч.

Заспокойте дитину, запропонуйте їй води. Запитайте, як її звати і звідки вона, коли вона востаннє бачила маму/тата чи іншого дорослого, який був із нею. Спробуйте дізнатись номер телефону батьків або інших рідних.

Уточніть у дитини, чи знає вона адресу і коли востаннє була вдома або у тимчасовому житлі, якщо родина переїхала.

Відведіть дитину в тепле і безпечне місце, де є інші дорослі (зала очікування вокзалу, відділення поліції, волонтерський центр). Проте неподалік від місця, де зустріли дитину, на випадок, якщо знайдуться її родичі.

Повідомте про дитину поліцію за номером 102 або за тим, що функціонує у вашій місцевості (актуальні контакти можна знайти на  Національної поліції).

Також за можливості повідомте про дитину найближчу службу у справах дітей. Зазвичай її контакти є на сайті місцевої ради або адміністрації.

Не забудьте передати інформацію, яку вам вдалося дізнатися про дитину.

Занотуйте або спробуйте запам’ятати, з ким ви розмовляли в поліції та/чи службі у справах дітей (прізвище, ім’я, посада).

Якщо ви не можете чекати на приїзд поліції та/або служби у справах дітей, погодьте з ними у телефонній розмові, чи можете ви передати дитину адміністрації або працівникам найближчої лікарні, вокзалу, автобусної станції тощо.

Відведіть дитину до відповідного закладу, обов’язково запишіть, кому ви її передали (прізвище, ім’я, посада, телефон) і надайте цю інформацію поліції та/чи службі у справах дітей. Також пізніше ви можете зателефонувати цій людині та переконатися, що дитину передали до відповідних служб.

Крім того, повідомити про дитину, що залишилася сама, поінформувати про загублену дитину, заявити про свою готовність прихистити дитину на тимчасове влаштування ви можете у Телеграм-боті .

Якщо ви бажаєте тимчасово прихистити дитину у себе вдома, повідомте про це службу у справах дітей.

Виїжджати з дитиною за межі України заборонено, адже зробити це можуть тільки її рідні або уповноважені особи. Детальніше про перетин кордону з дитиною ми пишемо .

Якщо ви стали свідком події, коли невідомі хочуть вивезти дитину за кордон, одразу повідомляйте поліцію за номером 102.

* На основі інформації від радниці-уповноваженої Президента України з прав дитини, Ювенальної поліції України, представництва Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) в Україні

Поради, щоб дитина не загубилася

Проводьте з дитиною бесіди, як поводитися у натовпі. Дайте чіткі інструкції, що робити, якщо загубилася.

1. Проговоріть та визначте місце, де зустрінетесь, якщо раптом дитина загубиться.
2. Якщо дитина маленька і не може назвати своє та ваше ім’я, скористайтесь бейджем чи биркою, на яких зазначте своє ім’я та контакти. Прикріпіть бирку до одягу, який дитина не залишить (до светра чи штанців, а не до рюкзака чи куртки, які вона може зняти й забути). Також можна покласти до кишені дитини записку.
3. Увімкніть геолокацію на телефоні дитини або скористайтесь смарт-годинником з геолокацією.